Ор-Капу

Тяжка доля дісталась найміцнішій фортеці Кримського ханства — Op-Капу, що була на Перекопському перешийку. Нічого не залишилось від неї, окрім рову, валу та... спогадів.

Перекопський перешийок. Перекоп. У місцевості, міста і села одне й те ж ім'я.

Ці російські назви вони отримали від древнього, ще зі скіфських часів, валу та рову, що пересікали стиснуту Сивашем та Чорним морем смужку суші, яка, немов пуповиною, з'єднує півострів з континентом. Ширина валу в його основи становить близько 20 метрів, висота — 8 метрів, довжина — 8 кілометрів. Перед валом з Кримського боку — рів шириною 20 та глибиною 10 метрів, який, як вважають, колись наповнювався морською водою. Грецьким історикам він був відомий під іменем Тафрос (Тафгрос), тобто перекоп. Пізніше це ім'я закріпилось за ним та стало іменем власним: під такою назвою тут довгий час існувало фортечне місто. Тафросом володіли і скіфи, і сармато-алани. Повз нього та прямо через нього перекочувались хвилі диких кочівників — гуннів, готів, хазар, печенігів, половців... В 1223 році через перешийок ринули на півострів монголо-татари.

Оцінивши переваги рову та валу, кримські татари, що успадкували півострів від Золотої Орди, заснували в XV столітті на місці Тафроса місто-фортецю Op-Капу — фортечні ворота. Пізніше, з приходом турок-османів, Ор-Капу була фундаментально перебудована та посилена, їй дали нову життєрадісну назву — Ферахкерман (місто веселощів). Рів та вал були обновлені, облицьовані тесаним каменем, а вал з того часу стали називати Турецьким.

Чотирикутна фортеця, що існувала тут, в різні часи виглядала по-різному, бо епізодично ремонтувалась та добудовувалась, або ж навпаки — руйнувалась. Різні оцінки давали їй очевидці. Відомий вже читачам Евлія Челебі побачив тут збудоване з тесаного каменю п'ятибічне подвійне укріплення висотою 23 аршини та в три тисячі кроків навкруги, з трьома оберненими на південь залізними воротами та гарматами з боків, з трьомастами «закритими балконами» та двадцятьма чотирикутними баштами, які було видно на відстані п'яти днів дороги. Всередині фортеці вчений турок побачив вісімдесят татарських будинків, покритих землею, а зовні — триста будинків з глиняними дахами та мечеть з красивим невисоким мінаретом з білого мармуру.

Стольник Василь Тяпкін і дяк Микита Зотов — особе посольство, що було направлене в 1680 році царем Олексієм Михайловичем в Крим — побачили: «Перекоп кам'яний чотирикутний, в'їзд та виїзд в одні ворота з Кримської сторони, а другі ворота засипані, а з Московської сторони стоїть глухою стіною між валу, а в тих стінах учинені багато домових жител та горищ. А камінь і цегла в стінах вкладені та змазані між тісниць і брусів дерев'яних глиною і гряззю і твердості ніякої не мають. По стінах та воротах лише вісім башт; кругом всього міста рів глибиною сажнів три... Від того ж міста по обидва боки, до морських вод, влаштований вал, а біля валу з Московської сторони, від степу, рів не глибокий та розділистий, і на валу в багатьох місцях є проверзини і людні проходи...»¹⁴

Відомий голландський державний діяч Н. Вітзен, що видав в 1690 році в Амстердамі свою книгу «Північна та Східна Татарія», помістив зображення міста-фортеці Перекопа, де чітко видно структурний план, багато будов Ферахкермана (Op-Капу), його оточення.

Російського мандрівника Василя Зуєва, що їздив в Крим за завданням Російської Академії Наук, дивувала загадкова сова, символ мудрості, що була вирізьблена на камені фортечних воріт Op-Капу. В фортецю, осяяну турецьким прапором, озброєну турецькими гарматами, яку охороняв півторатисячний гарнізон, з північного боку вів єдиний підйомний міст на ланцюгах.

В 1736 і в 1738 роках Op-Капу брали та залишали російські війська і лише в липні 1771 року вони остаточно оволоділи фортецею, після чого вона була зруйнована.

Француз Жільбер Ромм, гувернер тринадцятирічного графського сина Павлика Строганова, що відвідав Крим в 1786 році для вивчення географії в подорожах, побачив лише залишки семи зруйнованих башт, що були «розміщені так: дві в місті, дві ближче до Сиваша, три в бік Чорного моря...» На крайній з них, найбільшій, шестикутної форми, збереглося кілька кам'яних сторожових будок. В кам'яному облицюванні фортечних стін Ромм помітив різні барельєфи, схожі на «скіфських баб», тулуби статуй, вставлені хаотично в кладку стін, частіше всього догори ногами, — залишки древніх пам'яток, тут вжитих замість будівельного матеріалу. То, очевидно, були ознаки останніх зусиль захисників Ор-Капу.

Багато побачила на своєму віку перекопська земля — народження, розквіт та загибель легендарного Тафроса, древнього Op-Капу (Ферахкермана), порівняно молодого міста Перекопа, що впав жертвою громадянської війни: в 1920 році його зруйновано артилерійським вогнем, розібрано по каменю, по цеглині для влаштування оборонної смуги на Турецькому валу. Все нині зникло. Лиш вал, довгий земляний вал та рів, вириті ще скіфами, копані-перекопані багатьма іншими народами, густо покриті кров'ю та потом ворогуючих сторін, лише вони непідвладні часові. И лише скромні обеліски — печальні сліди важкого поступу історії, — маячать там-сям по валу та біля нього, притягуючи погляди подорожніх, що нечасто заглядають сюди. А на місці міста Перекопа піднімається невелике, назване так само, село. Ближче до затоки ростуть, множаться дачі.

Пропливають над валом хмари. Пролітають з Каркінітської затоки до Сиваша поважні чайки, що дивують степ дивним своїм сміхом. Проносяться зграї інших птахів. Промчиться по хребту та боках валу низовий шалений вітер, що розкудлає на ньому буру шерсть сухих трав — і вал ніби заворушиться, скидаючи віковий сон, неначе гігантський казковий змій.

Теплими літніми ночами мільйон цвіркунів на Перекопі влаштовує нескінченний концерт такої сили пронизливого звучання, про яку Евлія Челебі, мабуть, сказав би, що, слухаючи його, ніщо живе не може заснути на відстані трьох днів дороги.

Приїжджають сюди люди — археологи, історики, художники, літератори. Дивляться. Досліджують. Роздумують. Над минувшиною. Над нинішнім. Над будучиною. Вони проводять вечори, ночі біля вогнища, зустрічають схід сонця, милуються його заходом...

Горить багаття. Згасли звуки.
Сховалось сонце. Степ заснув.
Дідусь розказує онукам
Про давнину. І про війну.

Ще багато різних питань будуть задавати онуки. По-різному відповідатимуть на них діди-прадіди, додаючи все нові риси до біографії Op-Капу — Перекопа, доки, нарешті, з багатьох осколків не складеться ціла мозаїчна картина, ім'я якій — Істина.

Зріє, теплиться віра: розквітне коли-небудь Перекоп, мрія предків — Ферахкерман, веселе місто.

І буде, хочеться надіятись, у міста заповідна смуга з древнім ровом, валом та розкопками фортеці, де знайдеться місце для панорами чи діорами з картинами грандіозних битв, що відбулися тут. Як урок нащадкам, щоб ніколи не повторювалось кровопролиття на цій землі.

¹⁴ Сохань М. Перекоп. Крымиздат. 1962. Стр. 22-23.